Цього разу нам повезло – тривога закінчилася якраз перед запланованим заходом, а невдовзі і світло «дали». До перегляду та обговорення юним ліцеїстам/-кам запропонували документальні стрічки «Як пройшли мої літні канікули», «Де мій бронік?» та «У серці долини – спів». 

- Це неймовірно - як вільно наші ровесники спілкуються англійською. Я, на жаль, поки що так не можу, але треба намагатися, адже знання мов допомагає у житті. А мрії у всіх дітей України дійсно однакові – якнайскоріше закінчення війни і повернення всіх наших воїнів додому живими і здоровими. Ми дуже за ними скучили і сумуємо без них.

- Дуже вразила історія Андрія, адже через недбальство колег він втратив важливі для нього речі, які, можливо, не раз рятували йому життя. Всі ми розуміємо, що кожен на своєму місці повинен відповідально робити довірену йому справу.

- Ми так усі чекаємо, щоб у нас були справжні мирні канікули – без сирен і тривог, без «прильотів», про які жителі нашого села знають не з чуток чи новин.

- Всі діти мають право на безпечні умови життя і навчання, але у нас це право намагаються відібрати. Війна зачепила кожного з нас.